|
Я вже прожив своє життя на світі цім…
Я вже прожив... Тепер земля мій вічний дім.
Не долюбив... Курличуть тужно журавлі...
Герої в пам’яті живі! І я ожив!
29 січня 2015 року в середній загальноосвітній школі № 103 відбувся мітинг з нагоди відкриття пам'ятної дошки випускнику школи Петрученку Миколі Вікторовичу, який героїчно загинув 08.12.2014 року в зоні АТО, захищаючи територіальну цілісність Української держави.
Мітинг відбувся за участі дочки героя - Петрученко Яни, депутата Верховної Ради України - Супруненка Олександра Івановича, голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Горбунова Ярослава Володимировича, депутата Київської Міської Ради - Міщенка Олександра Григоровича, начальника управління освіти Дніпровського району - Іваніни Наталії Василівни, військового комісара Дніпровського районного в місті Києві військового комісаріату - полковника Орла Олег Васильовича, громадського діяча - Тесленка Павла Петровича, директорів шкіл району: СЗШ № 11, СЗШ № 126, СЗШ №148,директора Київського ліцею транспорту м. Києва, завідуючої ДНЗ № 700, голови ради школи, священника - отця Олексія, побратима - солдата України Давідова Девіда, родичів, однокласників, членів громади.
36-річний старшина Микола Петрученко служив десантником 90-го окремого десантного батальйону «Житомир» у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир). Він героїчно загинув 08 грудня 2014 року у с. Піски біля Донецька, прикриваючи «кіборгів» у тамтешньому аеропорті.
Близькі друзі Миколи Петрученка відкрили меморіальну дошку, котру освятив отець Олексій.
Микола Петрученко був справжнім сином свого народу, палким патріотом і безстрашним чоловіком, який у цей важкий для всіх нас час віддав своє молоде життя за єдину та незалежну Українську державу. |
|
29 січня відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки в честь пам’яті випускника середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 258 Звінника Олександра Івановича, що героїчно загинув на східних теренах нашої держави, гідно захищаючи Незалежність та територіальну цілісність України.
На урочисту лінійку-реквієм були запрошені поважні гості, а саме: Голова Дніпровської районної в місті києві державної адміністрації Горбунов Ярослав Володимирович, начальник управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації Іваніна Наталія Василівна, Народний депутат Верховної Ради України Чумак Віктор Васильович, Голова батьківської ради Дніпровського району міста Києва Мерінова Оксана Володимирівна, Представники Нацгвардії України батальйону імені генерала Кульчицького, Заступник командира окремого стрілкового батальйону Національної гвардії України по роботі з особовим складом майор Повалій Олег Олександрович, Заступник командира другої окремої роти стрілкового батальйону Національної гвардії України по роботі з особовим складом старший лейтенант Токовенко Олександр Васильович, Заступник начальника Київського міського військового комісаріату по роботі з особовим складом та громадськістю Степанов Олег Павлович, Родина загиблого: мати Звінник Наталія Олександрівна, батько – Звінник Іван Іванович, бабуся – Царенко Людмила Миколаївна, товариші по службі Олександра, співробітники Олександра з Бориспільського аеропорту, однокласники та друзі.
Говорити про Олександра Звінника можна багато, але чи варто? Він героїчно віддав своє життя заради нашого з Вами мирного неба, не заради нагороди, не заради слави… Саме такі люди достойні вічної пам’яті про них. Йому було лише 23 роки…. В 2006 році Сашко закінчив 9-й клас СЗШ № 258, навчався в ПТУ № 258, служив в армії та працював у службі авіаційної безпеки Бориспільського аеропорту. На початку 2014 року записався до лав Національної гвардії України… Після Параду військової техніки до 23-ї річниці Дня Незалежності України поїхав до зони антитерористичної операції, де 5 вересня загинув під смт. Тельмановим…. До перемир’я Олександр не дожив рівно 30 хвилин…. О 16:30 він загинув, а о 17:00 в Мінську оголосили перемир’я…
Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., " Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Олександр Іванович Звінник нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Похований в м. Києві на Лісовому цвинтарі.
Загиблим Героям України
під час дій АТО, присвячується...
Я бачив пекло, мамочко моя!
Я бачив пекло...Летіли кулі, «Гради»,
а по тім тілами сіялась земля,
а серед них лежав і я...
Прощай, мій дім!
Я вірним був тобі, Вкраїно, до кінця!
Я вірним був...
Я не зганьбив свого отця.
Йому тепер без мене віку доживать,
і вже онуків не діждать,
бо син помер.
Я міцно сплю, криваві рани не болять.
Я міцно сплю...
В тривозі плаче телефон, а я мовчу...
Коханій душу рве гудок:
«Поганий, мабуть, там зв’язок – пізніше наберу.»
Я повернусь! – тоді, всміхнувшись, обіцяв.
Я повернусь...
Пробачте, рідні, я не знав, що так чомусь
в обіймах холоду й труни
мене стрічатимете ви, я не озвусь...
Я вже прожив своє життя на світі цім.
Я вже прожив...
Тепер земля – мій вічний дім.
Недолюбив....
Курличуть тужно журавлі...
Герої в памʼяті живі!
І я ожив!
©Автором даного вірша є мешканка села Соколівка (Буського району)
Любов Ярославівна Максименко
|
Контакти:
